Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
розкріплювати — дієслово недоконаного виду рідко … Орфографічний словник української мови
розкріплюватися — юється і рідко розкріпля/тися, я/ється, недок., розкріпи/тися, крі/питься; мн. розкрі/пляться, док. 1) Звільнятися від кріплення (про що небудь скріплене). 2) тільки недок. Пас. до розкріплювати 2) … Український тлумачний словник
розкріпити — див. розкріплювати … Український тлумачний словник
розкріплювання — я, с. Дія за знач. розкріплювати … Український тлумачний словник
розкріпляти — див. розкріплювати … Український тлумачний словник
роз'єднувати — 1) = роз єднати (відокремлювати, відділяти, відмежовувати щось з єднане), розділяти, розділити, поділяти, поділити, ділити; розкріплювати, розкріпити (щось скріплене); розпаровувати, розпарувати, рознютовувати, рознютувати (щось знютоване);… … Словник синонімів української мови
розплішувати — ую, уєш, недок., розпліши/ти, плішу/, плі/шиш, док., перех. Вибиваючи заплішку, розкріплювати що небудь … Український тлумачний словник
